У 2021 році День пам’яті жертв голодоморів припадає на 27 листопада.

Україна внаслідок геноциду 1932–1933 рр., масових штучних голодів 1921–1923 рр. та 1946–1947 рр. втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 рр. був визнаний геноцидом Українського народу. У 2010 р. Апеляційний суд м. Києва назвав винних в організації Голодомору та кваліфікував Голодомор 1932–1933 рр. як акт геноциду частини української національної групи.

Згідно з Конвенцією ООН «Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього», геноцидом вважаються умисні дії, спрямовані на цілковите або часткове знищення національних, етнічних, расових або релігійних груп шляхом вбивства членів цієї групи; нанесення їм тяжких тілесних або психічних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове знищення групи; дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи; насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.

Геноцид українців був ретельно спланований та організований Сталіним та його оточенням. Були задіяні численні механізми його реалізації: через надвисокі податки і збори, нереальні хлібозаготівельні плани та обшуки в українських селян відбирали харчі, заборона виїзду із населеного пункту з листопада 1932 року (так званий режим «чорних дошок») і загалом з охопленої голодом республіки від початку 1933-го їх позбавляла останніх надій на порятунок.

Мета: ліквідація національно-визвольного руху та недопущення відновлення Української держави. Упокорення голодом стало інструментом закріплення влади сталінського режиму, ліквідації верстви українських селян-господарів і перетворення їх у безправних колгоспників, а разом з тим, – викорінення в Україні соціальної основи української нації.

СРСР приховував та заперечував будь-які факти масового знищення українців, але так і не зміг приховати правду про масштаб злочину геноциду. Репресивна політика приховування комуністичним режимом правди про злочин геноциду та нищення історичної пам’яті призвела до подальшої травматизації української нації.

Геноцид призвів до появи в українців страху бути знищеними за прояви українськості та став причиною деформації української ідентичності.

Страх говорити правду про Голодомор, бути українцем, тривала депресія, бажання забути все, що сталося, призвело до втрати індивідуальної й колективної пам’яті, історичної правди про злочин геноциду та появи історичної колективної психотравми української нації. Нащадки жертв отримали травму геноциду – одну з найважчих серед інших видів колективних травм.

Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території України та Кубані, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь. Найвразливішою категорією жертв Голодомору стали діти. Згідно із дослідженнями українських демографів, у той час померло понад 1.5 млн. хлопчиків і дівчаток віком до 10 років.

Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – пам’ятати про кожного, хто загинув від голоду, і передати пам’ять про цю трагедію.

О 16.00 27 листопада 2021 року не забудьте долучитися разом до загальнонаціональної хвилини мовчання.