1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України. Бюлетень референдуму містив Акт проголошення незалежності України, ухвалений Верховною Радою 24 серпня 1991 року та запитання.: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України». Пропонувались 2 варіанти відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

Необхідність проведення референдуму полягала в тому, що, незважаючи на рішення Верховної Ради України від 24 серпня 1991р., союзний центр на чолі з М. Горбачовим не поспішав визнавати незалежність України, стверджуючи, що це рішення лише групи депутатів, а не всього українського народу. Цієї ж думки дотримувалась і міжнародна спільнота. Навіть лідери США та Великобританії Д. Буш та М. Тетчер, перебуваючи напередодні цих подій в Києві, закликали українців залишатись в оновленому Радянському Союзі на чолі з Михайлом Горбачовим.

Однак 1 грудня український народ сказав своє вирішальне слово, розставивши усі крапки над «і».

90,32% учасників референдуму висловили своє бажання жити в незалежній державі. Загалом в голосуванні взяло участь 84,18% населення України. Референдум відбувся в усіх адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі. І у всіх регіонах ідея незалежності отримала підтримку більшості громадян.

Саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою яка дозволила остаточно стверджувати: на політичній карті світу з’явилась нова незалежна держава – Україна.

Після 1 грудня починається швидке визнання незалежної української держави міжнародною спільнотою.

Вже наступного дня, 2 грудня 1991р., незалежність України визнали Канада і Польща, 4 грудня – Латвія і Литва, а до кінця січня 1992р. цей перелік нараховував 91 державу. 8 грудня 1991 р. Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР.

Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії незалежної України вибори президента, на яких главою держави був обраний Леонід Кравчук.